Але, дорогі друзі, сьогодні я розповім вам дуже веселу історію про те, як я купила собі закладку, а потім вирішила відвідати зоопарк. Все почалось звичайно - я була в надзвичайно поганому настрої і вирішила заправити свого бенза з допомогою метадону. Так, так, саме так, світ моїх думок був заправлений цими бодрящими речовинами.
Так я і вирушила в наш справжній марафон, де кожна мить життя виглядала яскравою і незабутньою. Хаднаш, хаднаш, і я була в зоопарку. Зі сміливістю наркотично поправлених самураїв, я увійшла в вольєр левів. І що ви думаєте? Я зустріла там нашого короля джунглів - справжнього лева. Він дивився на мене сердечними, видурієвими очима.
І тут я зрозуміла, що моя закладка запрацювала на всю котушку. Я почала розмахувати руками як кристал гейзеру, бо чомусь в цей момент мені здавалося, що я можу покорити світ.
Танець перед левом був настільки вразливим, він був як музика, яку чуло тільки двоє - я сама і лев. І наша поєднана харизма створила щось неповторне, намагаючись злитися в єдине ціле. Так, я думала, що ми стали друзями.
Хах, але моя уява наркотичної дійсності розтріскалася, коли лев здер з мене шматок одягу і накинувся на мене. Це було все, на що вистачило мені моєї закладки - на страх перед цим величним мамонтом лісових просторів. Я хотіла зробити щось незвичне, але вийшло все зовсім не так, як я планувала. Я розвернулася та побігла, як нещасний турист, якому платять за рекламу в обіймах льва.Але мені довелося наркотично поправитися, щоб залишитися в живих. І коли я побачила цю сипучу картишку з кристалами - моє серце задрожало від радості. Я мала нову спробу, щоб звільнити себе від цього нелюдського лева. Я підійшла до клітки, витягнула руку та гаманця, а моя рука тремтіла, немов листок на вітрі.
Але тут я почула голос того, хто знає все про кристали і наркотичну залежність. "Стоп, наркомане комік! Чи ти справді думаєш, що тобі буде краще, якщо ти зануритися в цю бездонну прірву наркотиків? Це не виходить, нехай цей лев лишиться левом". Авдій підійшов до мене та відітнув мене зі світу наркотиків.
Та я повинен сказати, що він був правий. Ці наркотики - це не все в житті. Вони можуть зруйнувати все, що ти маєш. І навіть як комік наркоман, я повинен знати цю правду.Отже, дорогі друзі, нехай ця історія буде нагадуванням для вас - не втягуйтесь в бліскучі примари наркотичної залежності. Життя - це запах квітів, гучний сміх друзів та радість простих речей. Не витрачайте свої дні на гамання кристалів та боротьбу з левами. Ви заслуговуєте на краще, ви заслуговуєте на життя, яке переповнюється насолодою та щастям!
Так що, хлопці, забули про лева, закиньте свої закладки, віддайте бензу назад наркотикам і відправляйтесь гамати в своєму віртуальному світі. Бо тільки так ви можете знайти себе та своє щастя. Гарного всім дня, друзі!Ух, братцы, поверьте, такой байда со мной еще не случалась! Хочу вам рассказать, как я взял метадон и меня плющило, как слона!
Вот такая история произошла на днях. Ходил я с этими своими приятелями по закладкам, и вдруг один из них рассказал мне про новую шнягу – белый героин. Слышал я о нем, но никогда не пробовал. "Попробуй, приколно будет!" – говорит мне мой друг и дает мне контрольку.
Ну, я всегда любопытный тип, поэтому решился на эксперимент. Разогрелся по-быстрому, ставиться не первый раз, так что схватился за иглу и вколол себе метадон. Сразу почувствовал, как оно начало действовать…
Ах, мама! Такого угара я еще не испытывал, слов нет!
Я ощущал себя непобедимым, целый мир был у моих ног. Все стало таким легким и веселым, будто я попал на другую планету. Все белое пушило, словно я летал в облаках. Честно говоря, даже не помню, как я добрался домой.
Ну а утром начался отходняк – нарко похмелье. Вроде бы, ничего страшного, думаете вы. Но, братцы, поверьте, отходняк после метадона – это не шутки! Лежал я на своей кровати, а она начала превращаться в огромный гроб. У меня в голове крутилось все и вся, аж планетой повернулось.
Тупо лежал и ждал, когда это все закончится.
Проходили часы, и я понял, что так долго мне не пришлось приходить в себя после наркоты. Обычно я быстро отходил и снова кидался в пучину приключений. Но тут все было по-другому. Весь мой организм просил морфия, мои мысли были затуманены, а я, как дурак, продолжал терпеть эту боль.
Говорят, метадон – это гадость, от которой очень сложно отвыкнуть.
Но знаете, братцы, все эти мучения стали для меня неким открытием. Как только ты садишься на иглу, она уже контролирует тебя, а не наоборот.
| Никогда бы не подумал, что это так опасно. | Но в конечном счете, все было моей ошибкой. А я, братцы, пойду протирать пыль с книжек и заниматься делами, чтобы никогда больше не возвращаться к этой чертовой метадонной трясучке. Жизнь – это такой прекрасный дар, который не стоит терять из-за глупых экспериментов с наркотой.
ПОХОЖЕЕ... |
